У ці Новорічно-Різдвяні дні уже традиційно ми бажаємо один одному здоров’я, миру, добра, любові, достатку і віри. Дійсно, без віри і надії нелегко жити, тим більше у наш складний час.

Ми бідкаємося, що не вистачає грошей, нарікаємо на бездіяльність влади, намагаємося побороти усі труднощі. А чи часто ми, жаліючи себе, згадуємо тих, хто крім безлічі матеріальних і соціальних проблем має ще й великі зі здоров’ям – людей з особливими потребами?

Можливо, хтось дорікне мені, що у круговерті подій ми борсаємося, не маючи часу думати про інших. Дуже шкода, що рідко дбаємо про тих, хто потребує уваги, людяності і милосердя.

У ці святкові дні, коли всі щедрують, архімандрит Олексій із Свято-Михайлівського собору, разом із хористами Оленою і Вікторією, меценатом Сергієм Березенським відвідали тих, кому наша увага надзвичайно важлива.

Найперше з колядками, щедрівками завітали у відділення соціально-побутової адаптації територіального центру соціального обслуговування. Центр, який очолює Анатолій Мануїлов, відвідують понад тисячі осіб – пенсіонери,чорнобильці, інваліди, афганці та інші категорії. Того дня, 13 січня, люди з особливими потребами затамувавши подих, слухали церковні пісні. Архімандрит Олексій розповів усім про походження трьох великих свят – Різдва, Святителя Василія Великого і Богоявлення Господнє.

Пощедрувавши, вручили усім підопічним солодкі подарунки з побажаннями миру, добра і здоров’я.

Оскільки одному із присутніх Павлові Шпаковському виповнилося у ці дні 25 років, усі дружно привітали його з першим невеличким ювілеєм.

Після відділення гості завітали до міського центру реабілітації дітей-інвалідів, де також привітали, поспілкувалися, заспівали колядок і щедрівок, пригостили дітей солодощами.

У стаціонарне відділення для постійного або тимчасового проживання громадян (простіше кажучи, будинку престарілих) також завітали без попередження. Не обійшли увагою жодного підопічного, адже до тих, хто не ходить, священик завітав особисто і кожному подарував іконку. Після теплих слів заспівали бабусям і дідусям церковних пісень, колядок, побажали їм здоров’я і довгих років життя, почастували печивом і цукерками.

Старенькі дякували гостям за увагу і просили благословіння. Без сліз це споглядати було неможливо.

– Знедолені, хворі, нужденні потребують нашої підтримки. Варто відкинути усі амбіції, забути про проблеми і допомагати цим людям, які уміють цінувати доброту, людяність і радіють від багатьох речей, які ми іноді не помічаємо, – зауважив отець Олексій.

Можна без перебільшення сказати, що кожен такий візит додає усім нам сили і надії на краще майбутнє, віри на щодень. Адже дуже часто нам не вистачає доброти.

Раїса Житинська.

(77)